Ключові компетентності.

Велику увагу в школі приділяють навчанню грамоті. В 1 класі є такий предмет, який в народі називають письмом, а  звучить як «навчання грамоти».  Вчитель приділяє увагу грамотності учнів не лише на уроках письма, уроках рідної мови в старших класах, але і на уроках алгебри, історії, фізики тощо. Тобто бал знижується і за контрольну з математики, якщо учень написав «тачка» замість слова «точка». Так і повинно бути, бо все ж грамотність це є важлива компетентність, яка повинно виробитися на рівні навичок у кожного учня. Але чи дійсно в умовах сучасного суспільства школа може зробити учня грамотним?

Як тільки учень вперше сідає за комп’ютер, що в реаліях сучасного життя стається ще до 1 класу,  він починає тикати одним пальцем по клавіатурі при цьому мало дивлячись на монітор, тобто на те, що він пише. В результаті в одному реченні у нього виходить 5 -8 помилок. А коли це й же учень ще соціально активним стане, тобто зареєструється у Контактах, Однокласниках про його грамотність можна буде забути. Учню хочеться писати швидко, та ще й ніхто цього не перевірить і не поставить поганої оцінки. В результаті таких дій в соціальних мережах можна прочитати: власні імена з помилками і з малої букви, ніяких розділових знаків, купа помилок у словах. Так ми пишемо і так звичайно читаємо – тобто в принципі ми абсолютно не грамотні люди. То для чого нас стільки років вчили грамотно писати?  Вся проблема в тому, що грамотно друкувати нас ніхто не вчить, наша система освіти вважає, що це має прийти під час вивчення роботи з текстом, а цього не стається.

То що ж робити?  Школа повинна давати навики грамотного друку, а це - сліпий десяти пальцевий метод  набору. Крім грамотності він виробляє ще і культуру правильного сидіння за комп’ютером, бо коли відпадає потреба дивитися на клавіатуру відпадає потреба горбитися.